Юрій Мицик

Сайт українського історика Юрія Мицика
Київ, 2008
|

З листів поета-емігранта

Під час наукового стажування у Канаді наприкінці 1999 р. нам вдалося попрацювати і з документами особистого архіву митрополита Української Православної Церкви в Канаді Іларіона (в миру – видатного українського вченого-філолога та історика Івана Огієнка)(1882-1972). Це зібрання зберігається нині у архіві Консисторії УПЦ в Канаді у м. Вінніпег.

Митрополит Холмський та Підляський Іларіон покинув Холм у 1944 р., знаючи, що радвлада не подарує йому того, що в часи Української Народної Республіки 1918-1919 рр. він був міністром освіти, і опинився у Швейцарії, а з 1947 р. – у Канаді. До нього, насамперед як до впливої та знаної у світі особистості зверталися численні емігранти з колишнього Радянського Союзу. Вони просили його про матеріальну підтримку, продукти, чимало з них благали домомоги у справі виїзду до тихої і ситої Швейцарії або ж до США чи Канади. Хоча митрополит і сам був у складній ситуації, однак робив усе можливе по лінії Червого Хреста та церковних кіл, щоб хоч якось полегшити долю своїх братів і сестр по нещастю, в першу чергу українців та білорусів. Однак серед авторів цих листів було чимало й таких, котрі шукали не так матеріального, як духовного хліба….

Серед численної (кілька тисяч) кореспонденції нашу увагу привернули два листа відомого білоруського поета, письменника й громадського-політичного діяча Володимира Дудзицького. Завдяки люб’язній допомозі сучасного письменника Євгена Лецки (Мінськ) я дістав необхідний мінімум інформації про В. Дудзицького (1910-1970(?). Драматичний і навіть трагічний життєвий шлях цього поета багато в чому нагадує шлях самого митрополита Іларіона. Дудзицький (справжнє прізвище Гуцька) народився у багатодітній селянській сім’ї в с. Дудзічи Ігуменського повіту Мінської губернії, долаючи нестатки й інші великі перешкоди, він здобув освіту. Коли ж він вступив до педтехнікуму у Мінську, то вже у вересні 1930 р. його виключили як “нацдема”. Далі він бідував, але й далі наполегливо здобував знання, став писати вірші білоруською мовою. Та на нього впали нові необгрунтовані репресії: у 1933 р. він був заарештований, а після ув’язнення – засланий до Сибіру й Середньої Азії. Перед війною повернувся до Білорусі (Вітебськ), викладав білоруську мову та літературу в середній школі та педінституті, але по вказівці місцевого обкому більшовицької партії його звільнили з праці і він був змушений виїхати до Росії. Під час гітлерівської окупації жив у Борисові та Мінську, увійшов до складу Білоруської Центральної Ради, працював переважно по лінії культури, потім виїхав до Німеччини, де опинився серед власовців. Після закінчення війни деякий час жив у таборах для переміщених осіб (“Ді-Пі”), потім – у Венесуелі та ФРН, з 1961 р. – у США і знову у Венесуелі. За деякими даними поет відвідав у 70-х роках Батьківщини, після чого зникає в одному з мордовських таборів…

Знайдені нами листи (на жаль, їх збереглося тільки два) стосуються перебування поета у таборах для переміщених осіб у Зальцбурзі (Австрія). На першому навіть бачимо типове для листів з цих таборів “добро” від цензури. Подальше листування очевидно перевалося у зв’язку з переїздом Дудзицького до Венесуели. Судячи навіть з цих двох листів, один з яких є звичайним різдвяним привітанням, можна сміливо твердити про існування певних творчих контактів між обома діячами української та російської культури і в раніший час. Ясно, що митрополит стежив за життєвим і творчим шляхом свого білоруського колеги, цінував його художній смак, тому й надіслав йому свою “Марія Єгиптянка”. Дудзіцький у свою чергу поспішив поділитися з митрополитом роздумами про тяжку долю емігранта. З листа видно, що поет щиро любив свою рідну Білорусь і прагнув передати свої почуття саме на білоруській мові і чудово розумів ностальгію за Батьківщиною великого патріота України, яким був митрополит Іларіон. Сподіваємось, що читачам буде цікаво познайомитися з цими пам’ятками дружніх білорусько-українських контактів.

* * *

№ 1

Лист В. Дудзицького до митрополита Іларіона (Огієнка) від 4. 04.1947 р.

“Зальцбург. 4 красавика 1947 году.

ДА ВЫСОКАПРЭАСЬВЯШЧЭНЬНЕЙШАГА

УЛАДЫКИ, МИТРАПАЛИТА ХОЛМСКАГА

И ПАДЛЯСКАГО (ДОКТАРА, ПРАФЭСАРА

ИВАНА ОГИЕНКА).

ВЫСОКАПРЭАСЬВЯЩЧЭНЬНЕЙШЫ УЛАДЫКА!

Зусим неспадзявана атрымау Вашую книгу “Марія Єгиптянка”. Гэтая неспадзяванасьць и Вашая добрая воля моцна кранули мае сэрца и зьявилися найвяликшай радасьцяй и уцехай душы мае. Вашае вызнаньне мяне – паэты братняга Вам Беларускага Народу – и Вашае Митрапаличае благаслауленьне гавораць и пра Вашыя найчасьнейшыя адносины да мае вольналюбнае и шматпакутнае Бацькаушчыны – Беларуси. За усе гэта, Высокапрэасьвяшчэньнейшы Уладыка, прымеце найглыбейшую ад сэрца майго шчырага падзяку.

На вялики мой жаль, я ня маю чаго паслаць Вам сягоньня у знак мае вяликае да Вас пашаны: винаватыя у гэтым нашыя часы, а найлепш, як гаворыце Вы, “…дійсність жорстока й холодна…” Пры першая нагодзе, як тольки знойдуцца магчимасьци да выданьня творау на чужине, книжку сваю перашлю Вам адразу и зь вяликай ахвотай. Памяць – жа пра пачатую Вами, Высокапрэасьвяшчэньнейшы Уладыка, сувязь, Вашую увагу и маральную падтрымку будзе жыць, як доуга буду жыць и сам на белым сьвете пад апекай Усемагутнага Госпада Бога.

Прымеце – ж мае найлепшыя пажаданьни у справе Вашага жыцьця, працы и творчасьци на карысць Вашага жыцьцяздатнаго и вольналюбнага Украинскага Народу.

З найвяликшай да Вас павагай и пашанай!

Osterreich,

Salzburg, Lexenfeld 21

DP camp NO 4. Уладзимер Дудзицки.

(Уладзімер Дудзіцкі)”

(Архів Української Православної Церкви в Канаді (м. Вінніпег). Ф. “Архів митрополита Іларіона”. Оригінал-машинопис, завірений особистий підписом автора (підкреслений текст). Внизу документа є штамп військової цензури, а у правому верхньому кутку штамп митрополичої канцелярії: “Митрополит Холмський і Підляський. Одержано 15 AVR.1947 р.”

№ 2

Лист В. Дудзицького до митрополита Іларіона (Огієнка) від 13. 04. 1947 р.

“Да Высокапрэасьвяшчэньнейшага

Уладыки, Митрапалита Холмскага

и Падляскага (доктара, прафэсара

Ивана Огиенка).

ХРЫСТОС УВАСКРОС!

З найвяликшым сьвятам адвечнаго жыцьця и уваскрошаньня Вас, Высокапрэасьвяшчэньнейшы уладыка! Няхай – жа сымбаль сьвятага Хрыстовага цярпеньня и сьветлага яго уваскрошаньня дасць Вам здаровуя и силау дачакацца дня уваскрошаньня Вашай несьмяротнай Бацькаушчыны- Украины.

Хрыстос Уваскрос!

13. 4. 1947 г. Працауник на ниве беларускай

Osterreich, Salzburg-Lexenfeld 21, беларуски письменьник

DP camp. NO 4. Уладзимер ДУДЗИЦКИ

(Уладзiмер Дудзiцкi)

(Архів УПЦ в Канаді (м. Вінніпег). Ф. “Архів митрополита Іларіона”. Оригінал-машинопис, завірений особистий підписом автора (підкреслений текст)

о. Юрій Мицик. проф. (Київ)