Юрій Мицик

Сайт українського історика Юрія Мицика
Київ, 2008
|

Репресовані голодоморного 1933-го року…

Трагедію голокосту –штучного голодомору 1932-1933 рр. на Україні, внаслідок якого більшовицька Москва винищила понад 10 млн. українських селян тільки нині починає усвідомлювати світова громадськість. Останнім часом в Україні виходять збірники свідчень тих, хто вижив, збірники документальних архівних матеріалів. Одним з них є збірник “Трагедія століття: голодомор 1932-1933 років на Миколаївщині”.(Миколаїв, 2003.- 471 стор.). У цій книзі вміщено зокрема прізвища тих, хто був репресований НКВД (звичайно ж без суду, як правило на підставі рішення “Особого совещания”) у 1933 р. за критику радянської влади. У цьому, далеко не повному списку, складеному на підставі архівних документів, беззаперечно українці. На другому місці йдуть німці і білоруси (близько трьох десятків). Останні у своїй більшості біли нащадками переселенців ХVІІІ – ХІХ ст. в степи південної України (так, білорус Х.П. Кисельов народився у 1875 р. у с. Явкине Херсонської губернії, де й прожив усе своє життя до репресій 1933 р.), але були й такі, котрі прибули сюди на початку ХХ ст.

Всі ці люди були у своїй масі звичайними селянами – трудівниками, які мали початкову освіту. Силою загнані до колгоспів, вони змушені були з ранку до вечора працювати майже за ніщо, а у 1932-1933 рр. мусили віддавати весь свій хліб, прирікаючи на голодну смерть себе і свої сім’ї. Вони найчастіше звинувачувалися у тому, що були нібито “куркулями”, не виконували плани хлібозаготівлі, за те, що збирали колоски на колгоспному полі(щоб не вмерти з голоду!), за те, що протестували проти кричущої несправедливості. Вони й засуджувалися сумнозвісним ОСО (Особым совещанием при коллегии ГПУ) переважно по ст. 54-10 Кримінального кодексу УРСР (“антисоветская агитация и пропаганда”). Всі вони були реабілітовані лише у 1989 р., але їхня доля після таборів та заслань (якщо вони взагалі звідти вийшли!) лишається невідомою. Але можна не сумніватися в тому, що в сотні разів більше білорусів загинуло від голодомору 1932-1933 рр., а винні вони були тільки в тому, що жили тоді в Україні і мали разом з українцями стати жертвами голокосту.

Сподіваюсь, що читачі з Білорусі не є байдужі до трагічної долі своїх співвітчизників і тому подаємо тут вибірку стислих даних про репресованих 1933 року білорусів з Миколаївщини.

* * *

с. Бармашеве Баштанського району

Вачкова Надія Вавилівна, 1916 р.н., уродженка с. Засілля Херсонської губ. Заарештована 20.07.1932 р. за виготовлення та розповсюдження листівок, у котрих селяни закликалися до виходу з колгоспів. Звільнена з-під варти 14.10.1932 р., а пізніше справа була припинена.

Жигалкін Манксим Овдійович, 1887 р.н., одружений, батько 11 дітей. Розкуркулений у 1930 р., майно було конфісковане. Заарештований за АА (“антисоветская агитация”) 20.01.1933 р., засланий на 3 роки на Північ.

Кряквин Григорій Іванович, 1897 р.н., уродженець с. Засілля Херсонської губ. Виключений з колгоспу у 1932 р., арештований 19.01.1933 р. за АА (“антисоветскую агитацию”). Засуджений до 3-х років концтабору.

Кряквин Іван Панкратович, 1895 р.н., уродженець с. Засілля Херсонської губ. Розкуркулений у 1930 р., заарештований 19.01.1933 р. за АА (“антисоветскую агитацию”), також за зрізання колоски, розмови про голод. Засланий на 3 роки у Північний край.

Кусаленко Василь Прокопович, 1896 р.н., уродженець с. Засілля Херсонської губ. Заарештований 20.01.1933 р. за АА (“антисоветскую агитацию”), за розмови про голод. Засланий на 3 роки у Північний край.

Кусаленко Панас Прокопович, 1901 р.н., уродженець с. Засілля Херсонської губ. Заарештований 20.01.1933 р. за АА (“антисоветскую агитацию”), за розмови про голод. Засланий на 3 роки у Північний край.

Макасєєва Євгенія Ісаївна, 1910 р., уродженка с. Засілля Херсонської губ. У 1930 р. виключена з комсомолу як дочка розкуркуленого. Заарештована 20.07.1932 р. за виготовлення та розповсюдження листівок, у котрих селяни закликалися до виходу з колгоспів. 4.11.1932 р. рішенням судової трійки при колегії ГПУ засуджена на 3 р. ув’язнення у концтаборі.

Мохленко Катерина Силантіївна, 1914 р.н., уродженка с. Засілля Херсонської губ. Закінчила 7-річку, з 1931 р. – член комсомолу. Заарештована 20.07.1932 р. за виготовлення та розповсюдження листівок, у котрих селяни закликалися до виходу з колгоспів. 4.11.1932 р. рішенням судової трійки при колегії ГПУ засуджена на 3 р. ув’язнення у концтаборі (умовно).

Наумова Тетяна Семенівна, 1910 р.н., уродженка с. Засілля Херсонської губ. Закінчила 7-річку, з 1930 р. – член комсомолу. Заарештована 20.07.1932 р. за виготовлення та розповсюдження листівок, у котрих селяни закликалися до виходу з колгоспів. 4.11.1932 р. рішенням судової трійки при колегії ГПУ засуджена на 3 р. ув’язнення у концтаборі (умовно).

Отрощенко Савелій Артемович, 1882 р.н. У 1931 р. виключений з колгоспу за “куркульське походження”. Заарештований 28.12.1932 р. за АА. Постановою ОСО від 3.02.1933 р. засуджений до ув’язнення у концтаборі на 3 роки.

Самохвалов Антон Терентійович, 1899 р.н. Виключений з колгоспу за крадіжку колгоспних колосків. Заарештований 28.12.1933 р., постановою ОСО за звинуваченням у приховуванні зерна тощо, засуджений до виселення у Північний край строком на 3 роки.

Сидоренко Євдоким Харитонович, 1892 р.н. Заарештований 22.03.1933 р. за АА, засуджений до виселення у Північний край на 3 роки.

Фролов Микола Костянтинович, 1911 р.н. Розкуркулений у 1930 р., заарештований 19.01.1933 р. за АА, також за збирання колосків на колгоспному полі тощо. Постановою ОСО від 4.02.1933 р. засуджений до ув’язнення в концтаборі на 3 роки.

Холодулькін Михайло Лук’янович, 1901 р. н. З сім’ї розкуркулених. Заарештований 19.01.1933 р. за АА. За постановою ОСО від 4.02.1933 р. засуджений до ув’язнення в концтаборі строком на 3 роки.

Холодулькін Павло Устинович, 1895 р. н. Розкуркулений у 1930 р. Заарештований 29.12.1933 р. за АА і приховування 8 пудів зерна. За постановою ОСО від 4.02.1933 р. засуджений до виселення в Казахстан строком на 3 роки.

Холодулькін Петро Якимович, 1900 р. н. З сім’ї розкуркулених. Заарештований 20.01.1933 р. за АА. За постановою ОСО від 4.02.1933 р. засуджений до виселення в Північний край строком на 3 роки.

с. Бейкуш Очаківського району

Сорокалєтов Михайло Михайлович, 1874 р.н., уродженець с. Марія-Вільє Могилевської губ., із священиків. Був священиком у с. Бейкуш. Заарештований 26.02.1931 р. за АА (проти колективізації), постановою ОСО від 7.06.1931 р. засуджений до виселення у Північний край на 3 роки.

с. Володимирівка Новобузького району

Політковський Борис Михайлович, 1882 р.н., уродженець м. Відзи (Польща). Був священиком у с. Володимирівці. Заарештований 15.01.1933 р., постановою судової трійки при колегії ГПУ від 9.05.1933 р. за звинуваченням у участі у “контрреволюционной организации”, яка мала за мету повалення радянської влади, агітації проти колективізації та ін. засуджений до ув’язнення в концтаборі на 10 років.

с. Мюнхен Карл-Лібкнехтівського району

Хваль Мефодій Леонтійович, 1886 р.н., уродженець с. Скоричі Мінської губ. Заарештований 19.01.1933 р. за АА, постановою ОСО від 13.02.1933 р. засуджений до виселення у Північний край на 3 роки.

станція Підгородна Первомайського району

Семенюк Дмитро Зіновійович, 1880 р.н., уродженець с. Раковиці Гродненської губ., із селян. Малоосвічений, працював робітником на залізничній станції. Заарештований 28.05.1931 р. за підозрою в АА, звільнений за браком доказів 13.04.1932 р.

с. Снігурівка Херсонського повіту Херсонської губ.

Гагагуз Григорій Іванович, 1908 р.н., уродженець цього ж села, одружений. Заарештований у 1933 р. ГПУ ст. Долгінцеве за АА. Засланий на 3 роки на Північ.

Жигалка Іван Андрійович, 1909 р.н., одружений, мав дочку. З сім’ї розкуркулених, працював потім слюсарем на ст. Долгінцево Заарештований за АА 14.03.1933 р. Засланий на 3 роки на Північ.

Середа Олексій Федорович, 1899 р.н.Розкуркулений у 1930 р., заарештований 14.02.1931 р. за АА. Виселений у Північний край на 3 роки.

с. Явкине Баштанського району (Херсонського повіту), Херсонської губ.

Гончаров Степан Степанович, 1891 р.н., одружений, батько трьох дітей. Арештований 21.01.1933р., засуджений до ув’язнення у концтаборі на 3 роки.

Ісаков Іван Пилипович, 1902 р.н.,одружений, батько 2-х дітей. Заарештований 29.12.1932 р. за “разбазаривание зерна”, засланий на 3 роки у Північний край.

Кисельов Харитон Петрович, 1875 р.н., розкуркулений у 1930 р. Заарештований за АА 15.01.1933 р., засланий на 3 роки до Казахстану.

Портянкін Юхим Мирофанович, 1887 р.н. Заарештований 3.02.1933 р. за АА, засланий на 3 роки у Північний край.

Поточилов Опанас Антонович, 1893 р. Заарештований 2.02.1933 р. за АА, постановою ОСО від 10.02.1933 р. засуджений до ув’язнення в концтаборі строком на 3 роки.

Середа Порфирій Іванович, 1900 р.н. Розкуркулений у 1929 та 1931 рр. Заарештований 20.01.1933 р. за АА, засуджений до ув’язнення на 3 роки в концтаборі.

Яковлєв Семен Фодосійович, 1900 р.н. Бригадир колгоспу “12 років Жовтня”. Заарештований 20.01.1933 р. за звинуваченням у “куркульському походженні”, крадіжці зерна у колгоспі, постановою ОСО від 12.02.1933 р. засуджений за АА до ув’язнення у концтаборі строком на 3 роки.

Дорогий пане Євгене!

Дякую Вам за листа й інформацію про В.Дудзицького. Детальніше напишу Вам трохи пізніше, а тепер присилаю 2 замітки, куди прошу притулити у якесь на Ваш розсуд білоруське видання. Мабуть листи поета краще надаються до “ЛіМ”, а дані про репресованих до “Ніви”. Але Вам видніше. Бажаю Вам і п. Тетяні всього найкращого!

23.01.2004 р.

Огинський (Огінський) Богдан (р., м. н. невід., до 1657, м. см. невід.) – надвірний литовський хорунжий. Походив з давнього укр.-білорус. князівського роду. 1645-49 – надв. хорунжий литовський. Відомий благодійник церков і м-рів. Про нього згадував П.Могила у своїх літописних замітках, переказуючи свідчення І.Трофимовича про Вілен. архім. Л.Карповича і про зустріч останнього у Вілен. м-рі з О. Пізніше П.Могила своїм заповітом призначив О. одним з опікунів КМА. 14.07.1648 був серед тих, хто на конвокаційному сеймі Речі Посполитої виступив на захист правосл. віри. Наприк. 1648 вже на елекційному сеймі разом з Б.Стеткевичем, О.Огинським, Ф.Єловицьким, кн. Сангушком та ін. висловив протест проти реліг. політики Речі Посполитої.

Літ.: Грушевський М. Історія української літератури, т. 6. К., 1995; Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. К., 1997; Липинський В. Україна переломіЙ К., 1997.

Огинський (Огінський) Олександр (1585(?), м. н. невід. – до 1657/67, м. см. невід.) – воєвода мінський, каштелян троцький. Походив з давнього укр.-білорус. князівського роду. У 1632 р. разом з Самійлом Огинським та ін. був у числі тих, хто обирав П.Могилу митрополитом Київським. 25.08.1637 р. П.Могила тепло згадав О. та його рід у передмові до ”Учительного Євангелія" (К., 1637). 1646-48 – воєвода мінський; замінив на цій посаді Андрія Масальського, Своїм заповітом П.Могила призначив О. одним з опікунів КМА. 1648 на елекційному сеймі разом з Б.Огинським виступив на захист правосл. віри. Водночас не вповні сприйняв Нац.-визв. війну укр. народу 1648-58 рр., домагався, щоб Річ Посполита оборонила маєтності шляхти від повстанців, дала належний притулок шляхет. сім’ям, утікачам з Гетьманщини. З 1649 О. – троцький каштелян (тепер м.Трокоп, Лит. Респ.). Був тричі одружений, третя дружина п. 1660. Мав сина Марціяна Огинського (1632 – 1690), канцлера Великого князівства Литовського.

Літ.: Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. К., 1997; Липинський В. Україна на переломі К., 1997.

Стеткевич Богдан Вільгельмович (після 1601, м. н. невід. – 1657 (?), м. см. невід.) – підкоморій мстиславський, мінський воєвода, благодійник КМА. Походив з білоруського православного шляхетського роду, що мав маєтності в Оршанському, Мінському і Мстиславському пов. Н. в сім’ї брацлавського підкоморія Вільгельма Стеткевича і княгині Ганни Огінської. Був онуком надворного литовського маршалка Богдана Стеткевича та княгині Овдотьї Друцької – Горської. Мав братів: Криштофа Стеткевича, який першим в роду прийняв католицтво, та Івана Стеткевича. С. дістав добру освіту. Був одружений з кн. Оленою Соломирецькою, з котрою мав сина Юрія Стеткевича, одного із сподвижників Б.Хмельницького, Михайла Стеткевича, який навчався в Києво-Могилянській Академії в 1630-х рр., та дочку Олену Стеткевич, дружину ген. писаря Війська Запорозького І. Виговського, і ще одну дочку, дружину шляхтича Івана Суходольського, учасника Національно-визвольної війни укр. народу 1648-58 рр., помічника полк. білорус. Івана Нечая. Небіж Стеткевича, Юрій Криштофович Стеткевич, теж був активним прибічником Б.Хмельницького.

С. брав участь у польсько-шведській війні у Прибалтиці (1620-і рр.), був ротмістром у Смоленській війні 1632-37 і відзначився в боях з московськими військами, мстиславським підкоморієм (1631? – 1647), новгор. каштеляном, а після 1647 став мінським воєводою. Разом з Іваном Стеткевичем та ін. він був одним з тих, хто обирав П.Могилу митрополитом Київським, Галицьким і всієї Малої Росії. Заснував разом з дружиною Кутеїнський м-р під Оршею, у якому 1635 був Петро Могила, а також Буйницький та Баркулабівський м-рі. Надавав підтримку КМА. П.Могила присвятив С. друковане у Лавр. "Учительне Євангеліє" (1637). Своїм заповітом П.Могила призначив С. одним з опікунів, котрим доручив догляд по своїй смерті за КМА, "щоб ця єдина твердиня православної руської церкви прихильністю, піклуванням і патронатством їх милостей на збільшення хвали Божої і виховання православноруських діток постійно тривала".

Література:

Яковенко Н.М. Українська шляхта К., 1993; Липинський В. Україна на переломі К., 1997;

Грушевський М. Історія України-Руси, т. 9, кн. 2, 10. К., 1997-98.

о. Юрій Мицик, д. і. н., проф. (Київ)