Юрій Мицик

Сайт українського історика Юрія Мицика
Київ, 2008
|

Автобіографія

Я, Юрій Мицик, народився 30 грудня 1949 р. народився у м. Січеславі (Дніпропетровську). Мій батько, Андрій Семенович Мицик (1919-1966), православний українець, працював бухгалтером-ревізором. Моя мати, Мицик (Гаржа) Віра Гаврилівна (1926-1970), православна українка, працювала різноробочою. У 1966 р. я закінчив середню школу № 83 м. Дніпропетровська, у 1971 р. – історичний факультет Дніпропетровського державного університету, у 1974 р. – аспірантуру Дніпропетровського державного університету. У 1969 р. я одружився з Лідією Миколаївною Олійник, православною українкою, у 1971 р. у нас народилася дочка Інна.

У 1975 р. я захистив кандидатську дисертацію на тему: "Кройника" Феодосія Софоновича як історичне джерело і пам’ятка української історіографії XVII століття".

У 1974 – 1980 рр. – я працював викладачем кафедри історії Дніпропетровського державного університету (викладач, старший викладач, доцент), у 1980 – 1981 рр. – завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педагогічного інституту, у 1981-1989 рр. – доцентом кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету, 1989 –1990 рр. доцентом кафедри історії України Дніпропетровського державного університету.

У 1989 р. я захистив докторську дисертацію на тему: "Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр.".

У 1990 – 1992 р. – працював професором кафедри історії України Дніпропетровського державного університету, у 1992 – 1996 рр. – завідувачем відділу Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, у 1996-2002 рр. – завідувачем кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, з 2002 р. до н.ч. – професором даної кафедри. У 2007 р. Указом Президента України мені присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

14 жовтня 1994 р. – у Богоявленському соборі м. Ногінська Московської області мене було висвячено єпископом Дніпропетровським і Запорізьким УПЦ Київського Патріархату Андріаном на диякона, а 16 жовтня 1994 р. на священика, призначено секретарем Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви (УПЦ) Київського Патріархату. Секретарем даної єпархії я був з 16.10.1994 р. до осені 1996 р. У 1996 р. Указом Патріарха Філарета мене піднесено до сану протоієрея. У жовтні 1995 р. я участь у Соборі УПЦ Київського Патріархату, який обрав новим патріархом Церкви Філарета (Денисенка); у жовтні 1996 р. – у Соборі УПЦ Київського Патріархату з приводу канонізації Київського митрополита Петра Могили.

З січня – по травень 1997 р. я був першим настоятелем відродженого Благовіщенського храму при Києво-Могилянській академії, з травня 1997 р. до н. ч. служу другим священиком у цьому ж храмі. У 2000 р. закінчив (заочно) Київську Духовну Семінарію УПЦ Київського Патріархату, у 2007 р. – Київську Православну Богословську Академію. З серпня 2002 р. і донині я є професором кафедри історії КПБА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета мене призначено настоятелем Свято-Духівського храму при НАУКМА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета мене було нагороджено орденом святого Архистратига Михаїла.

Протоієрей УПЦ Київського Патріархату

Юрій Мицик