Юрій Мицик

Сайт українського історика Юрія Мицика
Київ, 2008
|

Юрій Андрійович Мицик (30 грудня 1949, м. Дніпропетровськ УРСР) — український історик, україніст, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії, збирач усних свідчень про Голодомор – геноцид (1932—1933) в УРСР), публіцист. Доктор історичних наук (1989), професор (1990), заслужений діяч науки і техніки України (2007), почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999).

Біографія

Народився 30 грудня 1949 року в місті Дніпропетровську.

Після закінчення історичного факультету Дніпропетровського держуніверситету (1971) і аспірантури цього ж вузу (1974) працював у даному навчальному закладі від 1974 року на кафедрах загальної історії та історії України (викладач, старший викладач, доцент, професор).

У 1980—81 роках працював завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педінституту.

1975 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «„Кройніка“ Феодосія Софоновича як історичне джерело та пам’ятка української історіографії XVII ст.», 1989-го — докторську дисертацію на тему: «Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр.» (науковий керівник обох дисертацій — проф. М. П. Ковальський).

У 1992—96 роках — завідувач Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (ІУАтаД НАНУ).

Юрій Мицик — священик Української Православної Церкви Київського патріархату (1994), у 1994-1996 рр. був секретарем Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату.

У 1996-2010 рр. працював у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» — у 1996–2002 роках завідувач кафедри історії, у 2002-2010 рр. — професор даної кафедри, а за сумісництвом (з 1996 р.) — завідувач відділу пам’яток княжої та козацької доби ІУАтаД НАНУ.

Закінчив Київську духовну семінарію (2000), Київську духовну академію (2007), викладає в ній з 1997 р. Був настоятелем Благовіщенського храму (на території НАУКМА) (1997 р.), потім служив там-1997-2008 рр., пізніше став настоятелем Свято-Духівського храму (на території НАУКМА).

Юрій Мицик — член «Просвіти» (Товариства шанувальників української мови) з моменту її створення, один з ініціаторів створення даного Товариства у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, був заступником голови Дніпропетровської обласної «Просвіти», головою Дніпропетровського обласного Фонду культури (1993–1996).

Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих учених (1981), лауреат премії ім. Д. Яворницького (1990), лауреат українсько-канадського конкурсу наукових праць «Конотоп-1659» (2003).

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2005). Заслужений діяч науки і техніки України (2007), автор понад 1 700 друкованих праць, в тому числі понад 50 монографій та археографічних публікацій, брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччині, Данії, Італії, Канаді, проходив наукове стажування в Канаді (двічі), Німеччині, Польщі (4 рази), читав лекції у Польщі (Варшавський, Ягеллонський університети, педакадемія в Сєдльцях), у Канаді (Вінніпезький університет).

Наукові інтереси

Юрій Андрійович Мицик є спеціалістом з історії України, джерелознавства історії України, його наукові інтереси стосуються насамперед козацької доби та церковної історії, історичного краєзнавства.

В його поле зору потрапили класичні козацькі літописи Самовидця, Грабянки, Величка, а також ряд нових, ще незнаних. Серед них – "Літописець" Дворецьких, складений у родинному колі київського полковника 50 – 60-х років XVIII ст. Василя Дворецького, літопис киянина Яна Бінвільського, літописи, написані визначними діячами Української Православної Церкви, київськими митрополитами кінця XVII – початку XVIII ст. Варлаамом Ясинським та Йоасафатом Кроковським, низка дрібних літописних пам’яток. Паралельно вивчалися пам’ятки зарубіжної історіографії, насамперед польські та німецькі (О. Гваньїні, Л.Мюллер, тощо).

Значну увагу він приділяє також археографічним дослідженням, збору та публікації як писемних, так і усних джерел. Це, зокрема, зібрані й опубліковані ним свідчення про голодомор – геноцид 1932–1933 рр. (видано 9 томів, збираються матеріали для 10 тому даної серії), І том серії «Джерела з історії Національно-визвольної війни 1648-1658 рр.» -К., 2012.

Під час наукових стажувань до Канади у 1999 і 2004 роках в архіві Консисторії Української Православної Церкви в Канаді Ю. А. Мицик грунтовно опрацював архів митрополита Іларіона (Огієнка). Наслідком цієї роботи стала насамперед фундаментальна публікація «Листування митрополита Іларіона (Огієнка)» (К., 2006), яка була позитивно зустрінута громадськістю, про що свідчать рецензії в наукових виданнях та в газетах. Крім того, Ю. А. Мициком було опубліковано ще цикл статей, присвячених життю й діяльності архієпископа Євгена Бачинського, митрополита Іларіона (Огієнка). Ю. А. Мицик мав авторську передачу на Українському радіо у 2005-2010 рр.» Джерела національної пам’яті», але на початку вересня 2010 р. цю програму заборонили (формально на радіо «поміняли формат»).

Під його науковим керівництвом успішно захистили 3 докторських і 6 кандидатських дисертацій, 1 докторську і 2 кандидатських дисертації з богослів’я; керівництво над роботами ряду істориків (проф. С. М. Плохій –зав. українознавчим центром Гарвардського університету, М.В. Кравець (Торонто), проф. П.М. Кулаковський, проф. А.Є Атаманенко (Острозька академія) та ін. передавав на стадії аспірантури своєму науковому керівнику проф. М. П. Ковальському. Був офіційним опонентом понад 50 докторських і кандидатських дисертацій, опонентом 4 докторських (в т. ч. патріарха Філарета, ректора КПБА єпископа Єпіфанія, проф. КПБА Д. В. Степовика) і 6 кандидатських дисертацій з богослів’я.

Деякі основні праці о. Юрія Мицика

  • Украинские летописи XVII века. Днепропетровск, 1978 (рос.)
  • Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992
  • Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Дніпропетровськ, 1996
  • Козацький край. Дніпропетровськ, 1997
  • Умань козацька і гайдамацька. К., 2002
  • Український голокост 1932–1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив, т. 1—9. К., 2003—13
  • Гетьман Іван Виговський. К., 2004
  • Історія України. К., 2005 (4 видання)
  • Листування митрополита Іларіона (Огієнка). К., 2006
  • Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії. К., 2007
  • Чигирин — гетьманська столиця. К., 2008
  • За віру православну. К., 2009.
  • Іван Сірко. К.,2010.
  • Святий Петро Могила.-К., 2014 (в спіавт.).

 

На цьому сайті:

Основні наукові праці проф. Ю. Мицика

Життєвий і творчий шлях о. Юрія Мицика

Автобіографія

Юрій Андрійович Мицик: Біобібліографічний покажчик

Наукові конференції

Дисертації на здобуття ступеня доктора (кандидата) богословських наук

Опонування

Наукове керівництво докторантами і аспірантами

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2013)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2012)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2011)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2009)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2008)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2007)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2006)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2005)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2004)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2003)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2002)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2001)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (2000)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (1999)

Мицик Юрій Андрійович: бібліографія (1975-1998)